Видатні люди

   

                                                                                                  Ви, гори Карпати, Карпати мої,

                                                                                                  і звідки ті чари взяли ви свої,

                                                                                                  якого ж бо зілля мені даєте,

                                                                                                  що завжди до себе мене маните?..

                                                                                                  Не знаю, не знаю, та знаю одне - 

                                                                                                  віддав я вам гори, все серце своє. 

Діянич Василь Васильович

     Діянич Василь Васильович - родом із багатодітної селянської родини. народився 15 липня 1925 року. Його поколінню випала драматична доля. Мелене-перемелене, трощене у ступах найрізноманітніших ідеологій, воно втратило у крутілях передвоєнної, воєнної і повоєнної доби талановитих синів: Дмитра Вакарова, Івана Ірлявського, Миколу Сокача, Мойсея Шпіцера та ін. Це були талановиті поети, які під різними прапорами загинули за спільні або ж близькі за своєю суттю ідеали. А доля скількох із нихбула немилосердно понівечена гортіївським і сталінським режимами.

      

     І треба ж було, щоб через каменюччя і рінь пробились тендітні перші проліски поезії Василя Діянича. Та не тільки його. Буремного 1942 року в Ужгороді вийшла в світ колективна збірка віршів "Тройка". ЇЇ автори- молоді поети, студенти Ужгородської гімназії Дмитро Лазар, Юрій Качій і Василь Діянич. Доробок Василя Діянича не загубився у справді талановитому многоголоссі. Адже ряд тодішніх дебютантів згодом стали відомими українськими письменниками. Усього дев'ять віршів склали дебют молодого поета.Вони самобітні своєю бунтівничістю і проникливою ліричністю, пройняті вірою і сподіваннями на кращу долю рідного краю.

         Молодість поета - це захопливе пізнання світу в стінах гімназії, романтика та водночас грізна пора війни - жах, смерть. Згодом доля закинула його в партизанський загін, що діяв на перечинщині. Хай і не надовго, але це було школою життя, загартування, можливо, й розчарування, усвідомлення того, що не все буде так, як мріялось, уявлялось, очікувалось. Бо пройдуть роки і про свою партизанську діяльність він ділитиметься не дуже охоче, іноді з гумором, а бувало, що й із самоіронією. Та незмінною залишалась і його душа, сповнена палких синівських почуттів до отчого краю, рідної Туриянської долини, почутих там пісень. Але дійсність була іншою - гранично категоричною. Вона різко поставила питання: "Хто не з нами - той проти нас". Для теперішньої молоді незрозумілий трагізм повоєнної епохи на Закарпатті. З якими душевними муками люди йщли на компроміс, щоб вижити, не спричиняючи іншому зла і водночас залишаючись вірними своїм духовним і моральним принципам.

        Вийшли окремі збірки поезій "З піснею щодня" (1958), "Там, де річка Тур'я" (1961), "Земле, ти чудесна!" (1966), ""Смереки осені не знають" (1975), "Цвіт папороті" (1985), "гори ви мої мальовані" (2015).

       Бібліотекар проводить чималу роботу, щоб користувачі бібліотеки та жителі села не забували своїх видатних людей. З такою метою до 85-річчя з дня народженя В.Діянича було проведено літературно-мистецьке свято "Смереки осені не знають, як і його поезія".